Інструкція з надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках

УЗГОДЖЕНО
Голова профкому
_________ /________________/
протокол № ____ від «__»___ 2020р.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Директор
Найменування закладу
__________ /_______________/
Наказ №__ від "_"._.2020р.

Інструкція з надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках в школі розроблена відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (Постанова ВР України від 05.07.2012 № 5081-VI) в редакції від 18.01.2018р, на основі «Порядків надання домедичної допомоги особам при невікладних станах», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 квітня 2014 року № 398 в редакції від 8 жовтня 2018 року.
1.2. Ця інструкція розроблена для вивчення усіма співробітниками закладу загальної середньої освіти прийомів і способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.
1.3. Способи, наведені в цій інструкції, повністю відповідають всім законодавчим актам і нормативним документам України, що регулюють вимоги охорони праці.
1.4. Цією інструкцією з надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках необхідно керуватися в закладі загальної середньої освіти під час навчання наданню першої допомоги потерпілим, а також при безпосередньому наданні допомоги при виникненні нещасного випадку.

2. Загальні вимоги

2.1. При нещасному випадку директору школи слід негайно організовати першу домедичну допомогу потерпілому від нещасного випадку і, якщо необхідно, оперативно викликати екстрену (швидку) медичну допомогу, доставити потерпілого до найближчого медичного закладу. При травмуванні учня повідомити батькам (особам, які їх замінюють).
2.2. Першу допомогу потерпілому в школі необхідно надати під керівництвом однієї людини, томущо різні поради оточуючих, суєта, суперечки і розгубленість можуть привести до втрати дорогоцінного часу. У той же час виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги або, якщо це можливо, доставка потерпілого в медичний заклад повинні здійснюватися негайно.
2.3. Кожен співробітник в школі повинен бути навчений наданню першої домедичної допомоги при виникненні нещасного випадку. У певних кабінетах і приміщеннях загальноосвітнього закладу повинна завжди знаходитися медична аптечка, укомплектована всім необхідним для надання першої домедочної допомоги.
2.4. Той, хто надає першу допомогу в школі повинен знати:

  • основи надання першої допомоги потерпілому;
  • ознаки (симптоми) ушкоджень життєво важливих органів організму;
  • правила, способи і прийоми надання першої допомоги потерпілим в залежності від кожної конкретної ситуації;
  • всі можливі способи переміщення потерпілого.

2.5. Той, хто подає першу допомогу в школі повинен бути навчений:

  • визначенню стану потерпілого, виконанню діагностики виду і особливостей ураження (травми), підбору виду необхідної першої допомоги, порядку проведення необхідних дій;
  • правильному виконанню всього комплексу екстреної реанімаційної допомоги, виконання контролю над ефективністю і, якщо це необхідно, коригування реанімаційних дій, враховуючи стан потерпілого;
  • зупинці кровотечі шляхом накладання джгута, здавлюючих пов'язок і т. д.;
  • накладанню пов'язок, косинок, транспортних шин при переломах кісток, вивихах, важких ударах;
  • наданню допомоги в разі ураження електричним струмом, в разі теплового, сонячного удару і гострих отруєнь;
  • застосуванню підручних засобів надання першої допомоги потерпілому, для перенесення, навантаження, транспортування потерпілого; користуванню аптечкою першої допомоги.

2.6. Перелік станів, при яких повинна надаватись перша допомога:

  • втрата свідомості;
  • відсутність дихання і зупинка кровообігу;
  • зовнішні кровотечі;
  • наявність сторонніх тіл в верхніх дихальних шляхах;
  • травмування різних частин тіла;
  • опіки, ефекти впливу підвищених температур, теплового випромінювання;
  • різні отруєння.

3. Перелік необхідних дій при наданні першої допомоги

3.1. Дії по оцінці обстановки і забезпеченню безпечних умов для надання першої допомоги постраждалим в школі:

  • визначити загрозливі фактори для власного життя і здоров'я;
  • визначити загрозливі фактори для життя і здоров'я потерпілого;
  • ліквідувати загрозу для життя і здоров'я;
  • припинити дію травмуючих факторів на потерпілого;
  • визначити число потерпілих при нещасному випадку;
  • витягнути потерпілого з важкодоступних місць;
  • перемістити потерпілого.

3.2. Викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
3.3. Встановити наявність свідомості у потерпілого.
3.4. Дії по відновленню прохідності дихальних шляхів і виявлення ознак життя у потерпілого:

  • закинути голову з підйомом підборіддя;
  • висунути нижню щелепу;
  • встановити присутність дихання за допомогою слуху, зору і дотику;
  • визначити наявності кровообігу, перевірити пульс на магістральних артеріях.

3.5. Дії з виконання серцево-легеневої реанімації до моменту появи ознак життя:

  • натиснення руками на грудину потерпілого;
  • штучне дихання «Рот в рот»;
  • штучне дихання «Рот-на-віч»;
  • штучне дихання із застосуванням пристрою для штучного дихання.

3.6. Дії з підтримки прохідності дихальних шляхів:

  • надати стійке бічне положення;
  • закинути голову, піднявши підборіддя;
  • висунути нижню щелепу.

3.7. Дії із загального огляду потерпілого і тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі:

  • провести загальний огляд потерпілого на присутність кровотеч;
  • притиснути артерії пальцем;
  • накласти джгут;
  • максимально зігнути кінцівки в суглобі;
  • пряме натискання на рану;
  • накладення пов'язки, що сдавлює.

3.8. Дії по детальному огляду потерпілого з метою виявлення ознак травм, отруєнь та інших станів, що становлять загрозу його життю та здоров'ю, і по наданню першої допомоги при виявленні перерахованих станів:

  • оглянути голову;
  • оглянути шию і груди;
  • оглянути спину, живіт і таз;
  • оглянути кінцівки;
  • зафіксувати шийний відділ хребта (вручну, підручними засобами, застосовуючи медичні вироби);
  • припинити дію небезпечних хімічних речовин на потерпілого (промити шлунок, прийнявши велику кількість води і викликавши блювоту, видалити з пошкодженої поверхні і промити пошкоджену поверхню проточною водою);
  • виконати місцеве охолодження при травмах, термічних опіках та інших впливах високих температур або теплового випромінювання; термоізоляція при обмороженнях і інші наслідки впливу низьких температур.

3.9. Надати потерпілому найбільш сприятливе положення тіла.
3.10. Контролювати стан потерпілого (свідомість, дихання, кровообіг) і надати психологічну підтримку.
3.11. Передати потерпілого бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги.

4. Надання домедичної допомоги при нещасних випадках в школі, ознаки травм

4.1. Домедична допомога - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи.
Важливо не забувати, що від своєчасності і якості надання першої домедичної допомоги в більшому ступені залежить подальший стан здоров'я потерпілого і, в окремих випадках, його життя. Надання першої допомоги дуже важливий момент, але ніколи не замінює кваліфікованої медичної допомоги, якщо у цьому є необхідність.
Не можна намагатися самостійно лікувати потерпілого - це повинен робити лікар-фахівець. Також не слід давати потерпілому будь-які медикаменти (таблетки, краплі та інше).
Співробітники школи, які не мають медичної освіти, не мають права на надання медичної допомоги.

4.2. Вивих
Вивихом називається зміщення суглобових кінців кісток, яке частково або повністю порушує їх взаємне зіткнення.
Ознаки вивиху - поява сильного болю в області ураженого суглоба; порушення рухової функції кінцівки, що виявляється в неможливості виконувати рухи; прийняття вимушеного положення кінцівки і деформація форми суглоба; зміщення суглобової головки.
Перша допомога при вивиху повинна включати в себе оцінку ситуації і забезпечення безпечних умов для надання допомоги, виклику швидкої медичної допомоги, фіксації пошкодженої кінцівки в положенні, в якому вона опинилася після вивиху і надання кінцівці найбільш піднесеного положення. Фіксують кінцівку за допомогою пов'язки або підвішування її на косинці. У разі вивихів суглобів нижньої кінцівки потерпілого необхідно доставити лікарню в лежачому положенні (на носилках) підклавши під кінцівку подушки, зафіксувавши її. Ніяких знеболюючих ліків не давати! Призначати до застосування ліків може виключно кваліфікований медпрацівник.

4.3. Кровотеча
Зовнішня кровотеча.
Зовнішня кровотеча - це вилив крові з пошкоджених кровоносних судин. Це один з частих і небезпечних наслідків поранень, травм і опіків. Залежно від пошкодженої судини виділяють три види кровотеч: артеріальну, капілярну і венозну.
Артеріальна кровотеча виникає в разі пошкодження артерій і відноситься до найбільш небезпечної.
Ознаки такої кровотечі: з рани сильно пульсуючим струменем б'є кров яскраво-червоного кольору.
Перша допомога при кровотечі: полягає в зупинці кровотечі, яка здійснюється шляхом надання кровоточивій області піднесеного положення, накладання пов'язки, що давить, максимально можливого згинання кінцівки в суглобі і одночасному стисненні при цьому судин, які проходять в пошкодженій області, пальцевого притиснення, накладення джгута. Притискають судину вище за рану в певних анатомічних точках, там, де найменше м'язової маси, судина розташована поверхово і можна притиснути її до кістки під нею. Притискати судину краще за все не одним, а відразу декількома пальцями однієї або обох рук.
У разі кровотечі в скроневій області притискають артерію попереду мочки вуха у виличної кістки.
У разі кровотечі в області щоки судини потрібно притискати до краю нижньої щелепи попереду жувального м'яза.
Якщо кровотеча з ран обличчя, язика, волосистої частини голови, то притискають до поперечного відростка шийного хребця сонну артерію по передньому краю грудино-ключично-соскоподібного м'яза - у її середини.
У разі кровотечі в області плеча підключичну артерію притискають під ключицею до ребра, пахвова артерія притискається в пахвовій западині до голівки плечової кістки.
Якщо кровотеча в області передпліччя і ліктьового згину, то притискають плечову артерію у внутрішнього краю двоголового м'яза плеча (біцепса) до плечової кістки.
У разі кровотечі в паховій області притискають черевну аорту кулаком нижче і зліва від пупка до хребта.
Якщо кровотеча в області стегна, то притискати потрібно до горизонтальної гілки лобкової кістки в точці, яка знаходиться нижче пахової зв'язки.
Пальцеве притиснення з метою тимчасової зупинки кровотечі використовують вкрай рідко, виключно для надання екстреної допомоги.
До найбільш надійного методу тимчасової зупинки сильної артеріальної кровотечі на верхніх і нижніх кінцівках відноситься накладення джгута або закрутки, тобто кругове перетягування кінцівки.
Є кілька видів кровозупиняючих джгутів. Якщо відсутній джгут, можна застосувати будь-який підручний матеріал (гумову трубку, брючний ремінь, хустку, мотузку і т. п.). Послідовність при накладенні джгута: джгут накладається в разі пошкодження великих артерій кінцівок вище рани так, щоб він повністю перетискав артерію. Для накладення джгута кінцівку піднімають, підклавши під неї м'яку тканину (бинт, одяг та ін.), потім роблять кілька витків до тих пір, поки кровотеча не зупиниться повністю. Витки потрібно робити так, щоб вони лягали впритул один до іншого і щоб між витками не потрапляли складки одягу. Кінці джгута надійно фіксують (зав'язавши або скріпивши за допомогою ланцюжка і гачка). Якщо джгут накладено правильно, то станеться зупинка кровотечі і зникне периферичний пульс. До джгута в обов'язковому порядку повинна прикріплятися записка, де вказується час накладання джгута. Жгут можна накладати не довше, ніж на 1-1,5 години, в зимовий час - на 1 годину. Забороняється приховувати накладений джгут під одягом. У разі крайньої необхідності найбільш тривалого перебування джгута на кінцівці його послаблюють на 5-10 хвилин (до відновлення кровопостачання кінцівки), виконуючи в цей час пальцеве притиснення пошкодженої судини. Дані дії можна повторювати кілька разів, але при цьому слід кожен раз скорочувати проміжок часу між такими діями в 1,5-2 рази в порівнянні з попередніми. Джгут повинен бути накладений так, щоб його було видно. Постраждалого з накладеним джгутом негайно відправляють до медичного закладу.
Венозна кровотеча виникає в разі пошкодження венозних стінок.
Ознаки венозної кровотечі: з рани повільно тече темна кров.
Перша допомога при венозній кровотечі - зупинка кровотечі, для цього буде достатнім надання піднесеного положення кінцівки, максимальне згинання її в суглобі або накладення пов'язки, що давить. Дане положення надається кінцівці тільки після накладення пов'язки, що давить. Якщо венозна кровотеча сильна, то судину притискають до кістки на 5-8 см нижче рани. Даний спосіб зручний тим, що може бути виконаний швидко і не потрібно яких-небудь пристосувань.
Капілярна кровотеча - це наслідок ушкодження самих дрібних кровоносних судин (капілярів).
Ознаки капілярної кровотечі: кровоточить вся поверхня рани.
Перша допомога при капілярній кровотечі - накладення пов'язки, що давить. На ділянку, що кровоточить накладають бинт (марлю), можна скористатися чистою носовою хусткою.

4.4. Втрата свідомості
Втрата свідомості – невідкладний стан, що виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку. Виникає при інтенсивно розвинутому недокрів'ї головного мозку і триває від декількох секунд до 5-10 хвилин і більше.
Ознаки непритомності: Непритомність виражається у раптовому з'явленні нудоти, запамороченні, слабкості і втрати свідомості. Непритомність супроводжується блідістю і охолодженням шкірних покривів. Дихання сповільнюється, стає поверхневим, слабким і рідкісний пульс (до 40-50 ударів в хвилину).
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим без свідомості не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;

раптова втрата свідомості у присутності свідків:

  • визначити наявність дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
  • за наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне положення;

постраждалий без свідомості, свідків немає:

  • визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
  • за наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм;
  • залучати до надання домедичної допомоги свідків;

при можливості з'ясувати причину виникнення невідкладного стану;
забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.5. Перелом кінцівок
Перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного пошкодження.
Відкритий перелом - часткове або повне порушення цілісності кістки з одночасним пошкодженням шкірних покровів у проекції перелому.
Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кровотеча з рани; біль в області рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані.
Закритий перелом - часткове або повне порушення цілісності кістки без пошкодження шкірних покровів у проекції перелому.
Ознаки закритого перелому кісток кінцівки: неприродне положення кінцівки; біль в області рани/деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) в місці перелому; гематома в області перелому (збільшення кінцівки в об'ємі); порушення функцій ушкодженої кінцівки.
У разі переломів черепа спостерігається нудота, блювота, порушення свідомості, уповільнення пульсу - ознаки струсу (забиття) головного мозку, кровотеча з носа і вух.
Переломи таза завжди супроводжуються великою крововтратою і в 30 відсотках випадків розвитком травматичного шоку. Даний стан виникає тому, що в тазової області пошкоджуються великі кровоносні судини і нервові стовбури.
Переломи хребта - одна з найбільш серйозних травм, часто закінчується летальним результатом. Анатомічно хребетний стовп складається з прилеглих один до одного хребців, які з'єднуються між собою міжхребцевими дисками, суглобовими відростками і зв'язками. У спеціальному каналі знаходиться спинний мозок, який може також постраждати при травмі.
Дуже небезпечні травми шийного відділу хребта, які призводять до серйозних порушень серцево-судинної і дихальної систем. Якщо пошкоджується спинний мозок і його корінці, то порушується його провідність.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

  • розрізати одяг над раною;
  • накласти стерильну, чисту пов'язку на рану;
  • допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);
  • іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
  • вкрити постраждалого термопокривалом або покривалом;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

  • допомогти постраждалому прийняти зручне положення (яке завдає найменше болю);
  • іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
  • вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.6. Пошкодження хребта
Ознаки пошкодження хребта: сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї або спині; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області хребта; судоми; ускладнене дихання; втрата рівноваги.
Травма хребта може статися за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання - відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

якщо постраждалий у свідомості та його місцезнаходження безпечне:

  • зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація);
  • залишити у початковому положенні;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
  • забезпечити психологічну підтримку;

якщо місце події небезпечне:

  • зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація);
  • перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну поверхню (щит, двері тощо);
  • зафіксувати постраждалого на довгій транспортувальній дошці перед транспортуванням;
  • вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
  • перемістити постраждалого в безпечне місце;
  • провести повторний огляд;
  • надати домедичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (пов'язки, фіксація переломів тощо);
  • надати психологічну підтримку;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

.

4.7. Травма голови (черепно-мозкова травма)
Ознаки черепно-мозкової травми: рани, синці в області голови та обличчя; сонливість; сплутаність або втрата свідомості; сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області голови; судоми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль; втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової порожнини та вуха.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м'яка шина, фіксація руками);
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження:

  • вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
  • підтримати постраждалого психологічно;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;
  • за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці;

якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження:

  • накласти пов'язки на рани;
  • вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
  • підтримати постраждалого психологічно;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;
  • за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

4.8. Рани
Рани (поранення) - пошкодження покривів шкіри, слизових і підлеглих тканин. Головні ознаки рани - відкриття країв, біль і кровотеча. Раною називається механічне пошкодження покривів тіла, нерідко супроводжується порушенням цілості м'язів, нервів, великих судин, кісток, внутрішніх органів, порожнин і суглобів.
Залежно від характеру пошкодження і виду предмета, що поранив, виділяють рани різані, колоті, рубані, забиті, розтрощені, вогнепальні, рвані і укушені.
Рани можуть бути поверхневими, глибокими і проникаючими в порожнину тіла.
Причинами поранення можуть бути різні фізичні або механічні дії. Залежно від їх сили, характеру, особливостей і місць вони можуть привести до різноманітних дефектів шкіри і слизових, травм кровоносних судин, пошкоджень внутрішніх органів, кісток, нервових стовбурів і викликати гострий біль.
Різані рани. Різана рана зазвичай завжди розкрита, має рівні краї і сильно кровоточить. При такій рані навколишні тканини пошкоджуються незначно і менш схильні до інфікування.
Колоті рани - це наслідок проникнення в тіло, предметів, що колють. Колоті рани часто є проникаючими в порожнину (грудну, черевну і суглобову). Форма вхідного отвору і раневого каналу залежить від виду предмета і глибини його проникнення. Колоті рани характеризуються глибоким каналом і часто значними ушкодженнями внутрішніх органів. Часті при цьому внутрішні кровотечі в порожнини тіла. З огляду на те, що рановий канал внаслідок зсуву тканин зазвичай звивистий, можуть утворюватися гематоми між тканинами і розвинутися інфекція.
Рубані рани. Такі рани характеризуються глибоким пошкодженням тканин, широким розкриттям, забоєм і струсом навколишніх тканин.
Забиті і рвані рани характеризуються великою кількістю розім'ятих, забитих, просочених кров'ю тканин.
Перша допомога при рані. На будь-яку рану необхідно накласти пов'язку, бажано асептичну (стерильну). Асептичною пов'язкою в більшості випадків служить пакет перев'язувальний медичний, а при його відсутності - стерильний бинт. Якщо поранення супроводжуєть сильною кровотечею, слід зупинити її будь-яким відповідним для цього способом. У разі великих поранень м'яких тканин, переломів кісток і поранень великих кровоносних судин і нервових стовбурів необхідна імобілізація кінцівки табельними або підручними засобами. Постраждалого в закладі загальної середньої освіти слід якомога швидше доставити в медустанову.

4.9. Шок
Шок (нечутливість) - стан організму, що виникає через порушення кровообігу, дихання і обміну речовин. Це серйозна реакція організму на поранення, яка становить велику небезпеку для життя людини.
Ознаки шокового стану: бліда, холодна і волога шкіра; слабкість; неспокій; сухість в роті, відчуття спраги; часте дихання (більш ніж 20 вдихів за хвилину); порушення свідомості; непритомність.
Причини виникнення шоку: зовнішня кровотеча; внутрішня кровотеча; травми; опіки; серцевий напад.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
  • усунути причину виникнення шокового стану: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом тощо;

надати постраждалому протишокове положення:

  • перевести постраждалого в горизонтальне положення;
  • покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг знаходились на рівні його підборіддя;
  • підкласти під голову постраждалого одяг/подушку;
  • вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.10. Розтягування
Розтягування - це пошкодження м'яких тканин (зв'язок, м'язів, сухожиль, нервів) під дією сили, без порушення їх цілісності. Найчастіше відбувається розтягнення зв'язкового апарату суглобів при неправильних, раптових і різких рухах, що виходять за межі нормального обсягу рухів даного суглоба (при підверненні стопи, бічних поворотах ноги при зафіксованій стопі і ін.). Часто розтягнення можуть отримати школярі при падінні в процесі бігу. У більш важких випадках можливий надрив або повний розрив зв'язок і суглобової сумки.
Ознаки розтягування: поява раптових сильних болів, припухлості, порушення рухів у суглобах, крововилив в м'які тканини (синці). При обмацуванні місця розтягування проявляється хворобливість.
Перша допомога при розтягуванні передбачає забезпечення спокою потерпілому, туга пов'язка пошкодженого суглоба, що забезпечує його рухливість і зменшення крововиливу. Згодом необхідно звернутися до лікаря-травматолога.

4.11. Отруєння окисом вуглецю
Отруєння окисом вуглецю відбувається при його вдиханні і відноситься до гострого отруєння. Утворюється окис вуглецю при горінні і в виробничих умовах.
Вражаюча дія окису вуглецю заснована на реакції з'єднання з гемоглобіном (хімічна сполука крові, що складається з білка і заліза, яка виконує постачання тканини киснем), в результаті чого утворюється карбоксигемоглобін, який не здатний доставляти кисень до тканин, в результаті чого розвивається гіпоксія (кисневе голодування тканин). Цим і пояснюються найбільш ранні і виражені зміни з боку центральної нервової системи, особливо чутливою до нестачі кисню.
Ознаки отруєння окисом вуглецю: головний біль, запаморочення, нудота, блювота, оглушення, різка м'язова слабкість, помутніння свідомості і втрата свідомості, кома. У разі впливу високих концентрацій окису вуглецю спостерігаються важкі отруєння, що характеризуються втратою свідомості, тривалим коматозним станом, що призводить в особливо важких випадках до летального результату. Спостерігається розширення зіниць зі слабкою реакцією на світло, напад судом, різке напруження (ригідність) м'язів, прискорене поверхневе дихання, прискорене серцебиття.
Перша допомога при отруєнні окисом вуглецю: забезпечити доступ свіжого повітря; звільнити шию і грудну клітку від стискаючого одягу; якщо необхідн,о зробити штучне дихання і непрямий масаж серця; негайно доставити в медустанову.

4.12. Електротравми
Електротравма виникає при прямому або непрямому контакті людини з джерелом електрики.
Електротравма - це місцеві і загальні пошкодження, що виникають у результаті впливу електричного струму великої сили або розряду атмосферної електрики (блискавки).
Ознаки отримання електротравми. В результаті прямої дії струму на організм виникають загальні явища (розлад діяльності центральної нервової, серцево-судинної, дихальної систем та ін.). Побічні явища в навколишньому середовищі (тепло, світло, звук) можуть викликати значні зміни в організмі (осліплення та опіки електричною дугою, пошкодження органів слуху і т. д.).
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев'яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
  • якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;
  • накласти на місця опіку чисті, стерильні пов'язки;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.13. Термічний опік
Термічний опік - вид травми, що виникає від впливу на тканини організму дуже високої температури. Залежно від фактора, що викликав опік, останній може бути викликаний впливом світлового випромінювання, полум'я, окропу, пари, гарячого повітря, електричного струму. Опіки можуть мати різну локалізацію (на обличчі, кистях рук, тулубі, кінцівках) і займати різну площу.
Залежно від глибини ураження опіки поділяються на чотири ступені:
I ступінь (еритема) - гіперемія і набряк шкіри, що супроводжується пекучим болем;
II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;
III ступінь - некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;
IV ступінь (обвуглення) – виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум'я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м'язів, сухожиль, кісток.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

  • охолодити місце опіку прохолодною водою;
  • після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;
  • не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов'язку;

якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

  • накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;
  • за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

Не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
При опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.14. Переохолодження организма
Переохолодження - загальний стан людини, коли на всю поверхню тіла впливає холод, а температура тіла при цьому падає нижче 35° C.
Відмороження - ушкодження тканин організму з розвитком місцевих та системних змін під дією холоду.
Переохолодження/відмороження може виникнути при таких обставинах: тривалий вплив холоду, вітру, підвищеної вологості на особу в тісному або мокрому взутті, нерухомому положенні; незадовільний загальний стан постраждалого (хвороба, виснаження, алкогольне сп'яніння, крововтрата тощо).
При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:
I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;
II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;
III ступінь - омертвіння шкіри: з'являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;
IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
  • при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);
  • якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;
  • накласти на ушкоджену ділянку чисту пов'язку;
  • забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;
  • якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;
  • накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.15. Біль і судоми
Перша допомога в разі болю в ділянці серця: забезпечити повний спокій; укласти хворого і підняти голову; негайно викликати медичну допомогу; якщо болі зберігаються, то транспортування виконувати на носилках.
Перша допомога в разі болю в області живота, не пов'язаних з прийомом їжі: покласти постраждалого горизонтально; прикласти холод на область живота; повністю виключити фізичні навантаження, прийом постраждалим рідини, їжі; негайно викликати швидку медичну допомогу.
Перша допомога при судомах: притримувати голову хворого; ввести в рот (між зубами) бинт, ложку і т. п .; звільнити від одягу область шиї і грудей; прикласти до лоба холодний компрес; коли припадок закінчиться укласти хворого на бік; негайно викликати медичну допомогу.

4.16. Укуси змій, тварин і отруйних комах
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах не медичними працівниками:
при укусах домашніх тварин:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • при можливості ізолювати тварину;
  • провести огляд постраждалого;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов'язку;
  • за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов'язку;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

при укусах диких тварин:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • запам'ятати вид тварини, при можливості сфотографувати;
  • провести огляд постраждалого;
  • викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов'язку;
  • за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов'язку;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

при укусах отруйних змій та отруйних павуків:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • при можливості запам'ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо);
  • забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи;
  • при укусах в область кінцівки знерухомити її;
  • дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо);
  • накласти на місце укусу чисту, стерильну пов'язку;
  • не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;
  • якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м'язів), накласти пов'язку, що тисне, вище місця укусу;
  • при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні;
  • при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

4.17. Порушення прохідності дихальних шляхів
Порушення прохідності дихальних шляхів - це патологічний стан, викликаний повним або частковим закупорюванням трахеї та бронхів стороннім тілом.
Ознаки неповного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий може говорити, кашляти, дихати.
Ознаки повного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий не може говорити, не може дихати, хрипить, здійснює безмовні спроби кашляти, може втратити свідомість.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при порушенні прохідності дихальних шляхів - обтурації стороннім тілом не медичними працівниками:
при неповній обструкції дихальних шляхів:

  • заохочувати постраждалого продовжувати кашляти;
  • у випадку, якщо спроби відкашлятись були вдалими, прохідність дихальних шляхів відновлено, оглянути постраждалого, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

при повній обструкції дихальних шляхів:

  • нанести п'ять ударів по спині;
  • якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, виконати п'ять абдомінальних поштовхів;
  • якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, почергово повторювати п'ять ударів по спині та п'ять абдомінальних поштовхів;

при втраті свідомості постраждалим:

  • перемістити постраждалого в горизонтальне положення;
  • визначити наявність дихання та при його відсутності розпочати серцево-легеневу реанімацію;
  • забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

5. Реанімаційні заходи

5.1. Штучне дихання
Штучне дихання - це невідкладна міра першої допомоги при утопленні, задушенні, ураженні електрострумом, тепловому і сонячному ударах. Виконується до тих пір, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання.
Механізм штучного дихання такий:

  • потерпілого укласти на горизонтальну поверхню;
  • почистити рот і глотку потерпілого від слини, слизу, землі та інших сторонніх предметів, якщо щелепи сильно щільно стиснуті - розкрити їх;
  • закинути голову потерпілого назад, розташувавши одну руку на лобі, а іншу на потилиці;
  • зробити глибокий вдих, нахилитися над потерпілим, щільно притиснути свої губи до його рота і зробити видих. Видих повинен тривати приблизно 1 секунду і сприяти піднесенню грудної клітини потерпілого. При цьому ніздрі постраждалого необхідно закрити, а рот накрити стерильною серветкою;
  • частота штучного дихання повинна складати 16-18 разів на хвилину; періодично необхідно звільняти шлунок потерпілого від повітря, за допомогою натискання на підложечну частину.

5.2. Непрямий масаж серця
Непрямий масаж серця - це механічна дія на серце в разі його зупинки з метою відновлення діяльності і підтримки безперервного кровотоку до відновлення роботи серця.
Ознаки раптової зупинки серця - втрата свідомості, різке збліднення, зникнення пульсу, припинення дихання або поява рідкісних судомних вдихів, розширені зіниці.
Механізм непрямого масажу серця полягає в нижчеперелічених діях: під час різкого толчкообразного натискання на грудну клітку відбувається зміщення її на 3-5 см, цьому сприяє розслаблення м'язів у потерпілого, який перебуває в несвідомому стані. Даний рух призведе до здавлення серця, і воно може почати виконувати свою насосну функцію - виштовхує кров в аорту і легеневу артерію при стисненні, а при расправленні всмоктує венозну кров. Під час проведення зовнішнього масажу серця потерпілого укладають на спину на рівну і тверду поверхню (підлогу, стіл, землю і т. п.), Розстібають ремінь і воріт одягу. Особа, яка надає допомогу, стоячи з лівого боку, накладає долоню кисті на нижню третину грудини, другу долоню кладе хрестоподібно зверху і робить сильний дозований тиск в сторону хребта. Натискання виконують у вигляді поштовхів - не менше 60 в 1 хвилину. Проводячи масаж у співробітника школи, потрібно значне зусилля не тільки рук, а й усього корпусу тіла.
Молодшим школярам масаж роблять однією рукою. Зсув грудини в учнів молодших класів має проводитися в межах 1,5-2 см. Ефективність непрямого масажу серця забезпечується виключно в поєднанні зі штучним диханням. Дані дії зручніше виконувати двом особам. При цьому спочатку перший робить одне вдування повітря в легені, потім другий виробляє п'ять натискань на грудну клітку. Якщо у потерпілого серцева діяльність відновилася, визначається пульс, обличчя порожевіло, то масаж серця припиняють, а штучне дихання продовжують у тому ж ритмі до тих пір, поки потерпілий не почне дихати самостійно. Питання про припинення дій з надання допомоги постраждалому вирішує виключно кваліфікований медперсонал.

6. Транспортування постраждалих при нещасному випадку

6.1. Транспортувати постраждалого школи потрібно якомога швидше, при цьому транспортування повинно бути безпечним і щадним. Залежно від виду травми і наявних засобів (табельні, підручні) транспортування потерпілих може виконуватися різними способами: підтримка, винос на руках, перевезення транспортом.
6.2. Транспортування пораненого вниз або вгору завжди виконується головою вгору. Укладати потерпілого на носилки слід з боку, протилежного травмованої частини тіла.
6.3. При транспортуванні на носилках дуже важливо:

  • постійно стежити, щоб потерпілий був у правильному і зручному положенні;
  • щоб люди, які переносять потерпілого на руках, йшли «не в ногу»;
  • піднімати і класти потерпілого на носилки одночасно (по команді);
  • в разі переломів і важких травм не можна нести потерпілого до носилок на руках, а потрібно підставити носилки під потерпілого (місце перелому слід підтримувати).

6.4. Правильні положення постраждалих під час транспортування:

  • положення «лежачи на спині» (потерпілий у свідомості), рекомендується при травмах голови, хребта, кінцівок;
  • положення «лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами» (підкласти під коліна валик), рекомендується при відкритих ранах черевної порожнини і переломах кісток таза;
  • положення «лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками і опущеною вниз головою», рекомендується при сильних крововтратах і шоку; становище «лежачи на животі», рекомендується при травмах хребта (в несвідомому стані);
  • «напівсидячому положенні з витягнутими ногами» - при травмах шиї і сильних пораненнях верхніх кінцівок;
  • «напівсидячому положенні із зігнутими ногами» (під коліна підкласти валик) - в разі травмування сечостатевих органів, кишкової непрохідності та інших раптових захворюваннях, травмах черевної порожнини і грудної клітки;
  • положення «на боці», рекомендується у разі важких травм, коли потерпілий без свідомості;
  • «сидяче положення», рекомендується при легких травмах обличчя і верхніх кінцівок.

Інструкцію з охорони праці розробив: _____________ /______________________/

З інструкцією ознайомлений (а)
«___»_______20___р. _____________ /______________________/